Інтел-Консалт

“Люди можуть пити разом, можуть жити під одним дахом, можуть займатися любов’ю, але тільки спільні заняття ідіотизмом можуть вказувати на справжню духовну і душевну близькість”.
Макс Фрай

“У кожного в житті з’являється така людина, після якої ти змінюєшся.
І зовсім не важливо було це безмежне щастя чи божевільна біль.
Ти просто розумієш, що таким як раніше, ти більше не будеш”.

Як сказав Франсуа де Ларошфуко: «Любов одна, але підробок під неї тисячі. Справжня любов схожа на привид: всі про неї говорять, але мало хто її бачив ».
Любов – це рідкісна квітка. Багато його плутають з іншими, більш часто зустрічаються – пристрасть, секс, симпатія. Часті квіти зазвичай однотонні, тому швидко набридають і надокучають. Любов же настільки багата безліччю дивовижних фарб, що зустрівши її і сприйнявши, людина просто вражена і приголомшена цим феєрверком. Тому закохані часто виглядають як божевільні чи наркомани і ведуть себе не адекватно до зовнішнього оточення. Близькість закоханих створює новий світ, який перевертає звичні схеми та мотиви старої звичайної поведінки.

Багато хто, переживши негативний досвід, намагаються уникати любові, що б позбавити себе від розчарувань і страждань любити і втратити любов. У підсумку залишається не більше, ніж якщо зовсім не любити.

Проте варто розуміти різницю у ставленні любові у жінок і чоловіків. Ось як описує її Поль де Кок: «Любов жінки пропорційно збільшується з жертвою, яку вона приносить своєму коханцеві: чим більше вона йому поступається, тим сильніше до нього прив’язується. Що стосується чоловіка, то його, навпаки, пристрасть стомлює, а часте задоволення її навіть набридає йому; одним словом охолоджує, а повне пересичення навіть руйнує ті зв’язки, які накладає любов ».

Любов, як відомо, може порушувати ваш спокій і комфорт, доставляючи вам страждання і навіть муки. Але це зробила не сама любов. Насправді проблему створює лише недолік розумного ставлення. Любов дала вам кілька прекрасних моментів. Ви все одно не здатні розтягнути їх на все життя, на те є багато причин.
Як сказав Гете: «Веселку, яка тримається чверть години, перестають помічати».

Вибирайте те, що змушує «дзвеніти дзвоник» у вашому серці. І тоді весна загляне у вашу душу, відкриє вас світу, і любов прийде до вас. Улюблені ж приходять до нас тільки тоді, коли ми здатні побачити їх.

Робіть те, що змушує вас почувати себе щасливими.

Будьте з тими, хто примушує вас посміхатися.

Смійтеся, Любіть поки живете …

Не думайте про час, не слухайте чужі думку, і не думайте про те, що може бути потім …

“Потім” може і не бути.

ДІАГНОЗ

від Наталки Шевченко

Лікар обережно, хоч майже силоміць, вмощує її на стільці біля свого столу і дивиться на неї співчутливо. Це поганий знак. Якщо хтось у білому халаті, байдуже, кондитер чи медик, дивиться на тебе цим особливим поглядом – чекай біди. У першому випадку, щоправда, цей позирк може означати лише німий заклик до обмеження кількості тістечок у твоєму раціоні. Але лікарі… Ці дивні створіння, втаємничені і далекі, як планети, відзначені особливими знаннями, чимось схожі на янголів. Ті теж ніколи не з’являються просто так. Де ви бачили янгола, який стукає у ваші двері зі словами: “Привіт! Я оце пролітав тут неподалік і раптом подумав – а чи не випити нам молока?”. Янголи п’ють молоко, бо воно біле. Лікарі теж радять усім пити молоко, бо воно корисне. Що п’ють вони самі, достеменно невідомо. Однак те, що у щербатій чашці тицяє їй під ніс тлустий дядечко з неприродно добрими очима, не має до лактози жодного стосунку. Це “щось” пахтить м’ятою – мабуть, заспокійливе.

- Це якась помилка?  – слабко питає вона, зосереджуючись на рідині, яка завдяки тремтливим лікарським рукам робить у чашці справжнє цунамі. Їй просто конче необхідно бодай на чомусь зосередитись. На чому завгодно, тільки не на цих словах, що падають у доктора з рота, як кам’яні брили – із вершини гори, і ось-ось розчавлять її. До речі, чому у нього так тремтять руки? Добре, що він не хірург. (continue reading…)