Ніхто в цей день хай не сумує

Хай лине пісня до небес

І кожне серце хай відчує-

Христос Воістину Воскрес!

Кохання, сміх і море щастя,

Нехай минають Вас нещастя…

В житті нехай відсутня жура

(Бажає Вам Сабадош Юра

До одного князя прийшов учитель бойових півнів і запропонував потренувати князевого півня. Князь погодився.

Минуло десять днів. – Ну як, – запитав князь, – мій півень готовий до бою?! – Ні, ні! Він дуже самовпевнений і рветься битися. Його не можна випускати!

Минуло ще десять днів. – Ну а тепер? – Ні, ще рано, він дуже агресивний, на все реагує. Його не можна випускати.

Минуло ще десять днів. – А тепер? – Рано ще. Сила і лють переповнюють його, прориваються назовні, і це помітно.

Минуло ще десять днів. – А тепер вже готовий? – Тепер майже готовий. Він немов вирізаний із дерева. На чужі крики не реагує. Але інші півні не хочуть з ним битися і, ледь угледівши його, з криком втікають геть.

від Наталки Шевченко

В одній далекій від моря і спекотній пустелі жила-була черепашка. Вона була молодою, як для черепашки – розміняла всього другу сотню літ – проте дуже самотньою. У черепашки зовсім не було друзів – та й де їх узяти, в пустелі? Навколо був тільки пісок, гори піску, рухливі, але не живі бархани, верблюжі колючки – а хіба можна вважати другом того, хто боляче колеться? – і спека. Її завжди оточувала спека. Черепашці хотілося плакати, але сльози все одно миттєво висихали на очах і не приносили полегшення, тому проливати їх не було ніякого сенсу.  Доводилось страждати мовчки.

Черепашка була дуже гарненькою, хоч і не знала про це – адже в пустелі не було свічад. Вона мала барвистий панцир, блискучі чорні очі-намистинки і завжди усміхнений рот – усміхнений навіть тоді, коли вона страждала. Все одно її почуттів ніхто не бачив, так що сумувала вона чи раділа – не мало ніякого значення. Черепашка пробувала розмовляти з небом, але воно, здалеку таке глибоке і синє, що вона могла б порівняти його з морем, якби коли-небудь бачила море, зблизька завжди виявлялось розпеченим і майже білим. І ніколи її не слухало. Тоді черепашка підповзала до верблюжої колючки і відчайдушно шепотіла їй щось на вухо, але капосна рослина замість відповіді встромляла свої голки в беззахисні черепашачі вуста. Черепашка кривилася, але здалеку (continue reading…)