“Вартість”. Сучасна притча.

- Прошу, не стійте тут і не витрачайте на мене свого часу. Нічого доброго в мені немає. Я огидна для всіх і для себе самої!!!

Зустрівши священика, який запрошував її на зустріч групи молоді, дівчина давала волю своєму роздратуванню. Зі злістю й гіркотою вона викидала із себе все те, що їй самій у собі не подобалося.

- Я дуже приземлена, зверхня й нецікава, у мене нестерпний характер і я зі всіма конфліктую. Ніхто насправді не бажає зі мною зближуватися. Заздрю своїм подругам, у сім’ї теж усіх дратую. І що мені робити на білому світі!

Священик поглянув на неї, і після хвилинної мовчанки сказав: “Чи знаєш, що у тебе прекрасні зелені очі?”

Дівчина оторопіла від несподіванки й замовкла.

Це був перший крок.

* * * * * * * * * *

Одна жінка мала дуже негарне, як сама вважала, покривало на ліжко.

Купила його в магазині вживаних речей всього за 20 гривень, бо була на той час у важкій фінансовій скруті. Кожного дня, застеляючи своє ліжко, з великим незадоволенням розправляла це покривало.

Так тривало до тих пір, поки одного разу випадково, гортаючи каталог продажу товарів поштою, побачила таке саме покривало, що й у неї. Його пропонував відомий стиліст, майстер інтер’єрів. Коштувало воно 1200 гривень.

З тих пір, відколи дізналася про справжню ціну покривала, змінила своє ставлення до цієї речі.
Якої б поганої думки ми не були про самих себе – в очах інших маємо велику цінність.

Є люди, які не знають наскільки важливим є те, що вони живуть.
Є люди, які не знають як багато для інших важить сама їхня поява у чиємусь житті.
Є люди, які не знають скільки радості дарує іншим їхня привітна усмішка.
Є люди, які не знають яким добром для інших є їхня близкість.
Є люди, які не знають наскільки б біднішими інші почувалися без них.
Є люди, які не знають, що вони – дарунок небес.
Але могли б знати, якби ми їм про це розповіли.